Експеримент Резерфорда

Ернест Резерфорд провів серію дослідів у 1909-1911 роках. Він та його співробітники, Ганс Гайгер та Ернест Марсден, спрямували вузький пучок альфа-частинок (ядро гелію з двома протонами та двома нейтронами) на тонку золоту фольгу. 

Вони спостерігали, як ці частинки розсіюються після взаємодії з атомами золота. Результати були несподіваними: більшість альфа-частинок проходили через фольгу без істотного відхилення, однак деякі з них розсіювалися під дуже великими кутами, а декілька навіть відскакували назад.

Ці спостереження суперечили пануючій на той час "пудинговій моделі" атома, запропонованій Дж. Дж. Томсоном, де вважалося, що атом складається з розподіленого позитивного заряду, у якому занурені електрони. 

Результати експерименту Резерфорда свідчили про те, що позитивний заряд атома зосереджений в дуже малій області (ядрі), а електрони розташовані навколо нього на значній відстані.