Leo P: відродження карликової галактики

Галактики виникають, розвиваються та взаємодіють між собою протягом усього життя Всесвіту. Невеликі карликові галактики, які збереглися майже у первісному вигляді, стають цінними «лабораторіями», що допомагають астрономам зрозуміти процеси формування та еволюції на космічному масштабі. Одна з таких унікальних лабораторій — Leo P, карликова галактика, що нещодавно привернула увагу вчених через незвичайну історію своєї зоряної активності.

Зіркове населення галактики Leo P

Завдяки телескопу James Webb Space Telescope команда дослідників під керівництвом Крістен МакКвінн із Інституту космічного телескопа (STScI, Балтимор) детально дослідила Leo P, що розташована на відстані близько 5,3 млн світлових років від Землі. Вперше відкриту у 2013 році, цю галактику назвали «P» — «pristine» («незаймана»), адже вона містить лише мінімальну кількість важких елементів (близько 3% від сонячної металічності).

Leo P (NIRCam Image)

На знімках, отриманих за допомогою інфрачервоної камери NIRCam, видно тисячі яскравих блакитних зірок у нижній правій частині зображення. Серед цих зірок помітна невелика блакитна бульбашка, що вказує на активні зони зореутворення. Карликова галактика простягається за межі зображення, а у фоні розташовані спіральні галактики, що нагадують про масштабність і різноманітність Всесвіту.

Загадка «повторного запалювання» зірок

Дослідження команди МакКвінн виявили несподівану поведінку Leo P: галактика активно формувала зорі у ранній період свого існування, однак припинила цей процес незабаром після епохи реіонізації, ключового періоду в історії Всесвіту, коли перші зірки та галактики почали змінювати хімічний склад та структуру космосу. Цікаво, що через кілька мільярдів років зореутворення в Leo P відновилося.

За словами МакКвінн, такі явища спостерігаються лише у кількох ізольованих галактиках, які перебувають далеко від масивних систем, таких як Місцева група (до якої входить і Чумацький шлях). На противагу цьому, у карликових галактиках, які перебувають у складі більших систем, зореутворення після епохи реіонізації більше не поновлювалося.

Вплив середовища на еволюцію галактик

Порівняння поведінки Leo P з карликовими галактиками Місцевої групи дозволяє зробити важливий висновок: не тільки маса галактики, а й середовище, в якому вона знаходиться, визначає її еволюцію. Ізольовані галактики, такі як Leo P, демонструють здатність до відновлення процесів зореутворення, на відміну від тих, що стали частиною більших галактичних утворень.

Це відкриття допоможе краще зрозуміти, як формувалися і розвивалися маломасивні галактики, та уточнити вплив реіонізації на формування космічних структур. МакКвінн наголошує, що це відкриває нові можливості для вдосконалення космологічних моделей і симуляцій.

Майбутні дослідження та перспективи

Наступні дослідження, які планують провести за допомогою телескопа Webb, охоплять ще чотири ізольовані карликові галактики. Це дозволить перевірити, наскільки загальною є тенденція відновлення зореутворення та чи можна застосувати ці спостереження до інших космічних структур.

Таким чином, вивчення карликових галактик, таких як Leo P, відкриває двері для нових відкриттів у розумінні еволюції Всесвіту, від перших зірок до сучасних галактик.

Джерела:

1. NASA. This Tiny Galaxy Is Answering Some Big Questions [Електронний ресурс] // NASA Official Website. – 2025. – 16 січня. – Режим доступу: https://www.stsci.edu/contents/news-releases/2025/news-2025-401

2. Rutgers University. This Tiny Galaxy Is Answering Some Big Questions [Електронний ресурс] // Rutgers Today. – 2025. – Режим доступу: https://www.rutgers.edu/news/tiny-galaxy-answering-some-big-questions