Простір за Декартом та Ньютоном

У XVII столітті уявлення математиків про простір почали змінюватися. Були зроблені спроби дати йому більш точне визначення на основі ідей Платона.

Декарт про простір

Декарт (1637) визначав простір так:

"...в уявлюваній математичній матерії, у просторі, необмежено пролягаючи в довжину, ширину і висоту або глибину, діленому на різні частини, які можуть мати різні форми та величини і переміщуватися у всіх напрямках".

Ньютон про простір

Ньютон (1687), у свою чергу, висунув ідею "абсолютного простору":

"Абсолютний простір за своєю природою, без зв'язку з чим-небудь зовнішнім, завжди залишається незмінним і непорушним".

Порівняння поглядів

Обидва ці визначення відображають одну і ту ж парадигму простору як вмістилища всього сущого, однак є більш абстрактними та чіткими. Однак простір залишався пов'язаним з природою і змістом. Таким чином, Декарт і Ньютон заклали основи сучасного розуміння простору, яке з часом стало більш абстрактним і математичним, незалежним від об'єктів, які він містить.