Як архівні листи розкрили історію опублікування таємних досліджень плутонію після Другої світової війни

Після завершення Другої світової війни питання про відкриття та публікацію матеріалів, пов’язаних зі створенням ядерної зброї, набуло особливого значення. Серед ключових знакових моментів того часу були оприлюднення робіт, що описували відкриття плутонію – елементу, який став одним із фундаментальних “будівельних блоків” атомної бомби. У повоєнний період США перебували у стані напруженості між прагненням до наукової прозорості та вимогами національної безпеки. Документи, що протягом тривалого часу залишалися засекреченими, зокрема архівні листи редакторів та провідних фізиків, сьогодні дозволяють нам краще зрозуміти складний процес ухвалення рішень про публікацію цих робіт.

Роль журналу Physical Review у розсекреченні інформації

Науковий журнал Physical Review, що публікував американське фізичне товариство (APS), протягом війни свідомо утримувався від поширення досліджень, пов’язаних із Манхеттенським проєктом. Це пояснювалось бажанням не наражати США на ризик, якщо б німецькі вчені скористалися відкритими публікаціями для створення власної атомної зброї. Лише у 1946 році, через декілька місяців після завершення Другої світової війни, було вирішено, що подальше утримання результатів досліджень втрачає сенс і заважає розвиткові науки.

Архівні знахідки: листи Тейта, Кондона та Толмана

В одному з архівних сховищ редакції APS на Лонг-Айленді історики знайшли листи, датовані весною 1946 року. Вони належали трьом провідним науковцям того часу:

• Річард Толман (1881–1948) – американський математичний фізик, радник під час Манхеттенського проєкту,

• Едвард Кондон (1902–1974) – американський фізик, директор Бюро стандартів (NBS) та президент APS, відомий внеском у квантову механіку та спектроскопію,

• Джон Т. Тейт-старший (1889–1950) – багаторічний редактор журналу Physical Review, який відіграв важливу роль у формуванні редакційної політики видання.

Зліва-направо: Річард Толман, Едвард Кордон, Джон Т. Тейт-старший

У листуванні, що відбувалося поштою, вони обговорювали: чи настав час розблокувати для публікації ті матеріали, які раніше були відкладені через загрозу використання результатів досліджень ворожими державами.

Фрагмент заяви з розсекречення

Переклад фрагменту тексту:

«ЗАЯВА РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО РОЗГОЛОШЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПРОЄКТ АТОМНОЇ БОМБИ

НЕМАЄ ОДНОГО “СЕКРЕТУ”

За останні шість місяців було багато сказано про “секрет” атомної бомби та що слід із ним робити. За цей час стало очевидно, що насправді не існує одного-єдиного “секрету” атомної бомби, натомість її створення спирається на незліченну кількість наукових та технічних даних.»

Підписанти (серед інших):

Р. Ф. Бейчер, Е. О. Лоуренс, Ф. Х. Спеддінг, А. Г. Комптон, Дж. Р. Оппенгеймер, Г. К. Юрі.

Голова Комітету з розсекречення: Річард С. Толман

Дилема між науковою відкритістю та національною безпекою

У листах чітко видно тертя між принципами відкритої науки та потребою гарантувати національну безпеку. Після війни, коли вже не існувало безпосередньої загрози з боку Німеччини, продовжувати приховування результатів досліджень ставало безглуздим. Це підтвердив і “Сміта звіт” (Smyth Report), опублікований 1945 року, в якому було висвітлено основи американської ядерної програми та згадано про новий елемент – плутоній.

Відкриття плутонію: від засекреченого експерименту до Нобелівської премії

Серед робіт, які мали бути опубліковані, особливе місце займали дослідження, що відкрили існування елемента 94 – плутонію. Ці праці належали групі вчених, серед яких:

• Гленн Теодор Сіборг (1912–1999) – американський хімік, співвідкривач плутонію та інших трансуранових елементів. У 1951 році разом з Едвіном Макмілланом отримав Нобелівську премію з хімії за роботи з трансуранових елементів.

• Едвін Меттісон Макміллан (1907–1991) – американський фізик, що працював у Лоуренсівській радіаційній лабораторії Берклі, вніс вагомий внесок у відкриття плутонію та розвиток ядерної фізики, за що разом із Сіборгом був удостоєний Нобелівської премії.

Глен Сіборг та Едвін Макміллан

Перші статті з описом результатів експериментів, у яких бомбардування урану дейтеронами призводило до утворення нептунію, а той своєю чергою розпадався на плутоній, були подані до Physical Review ще у січні та березні 1941 року. Однак війна завадила їх своєчасному оприлюдненню. Лише у квітні 1946 року ці роботи нарешті побачили світ, позначаючи важливий перехід від стану військової таємниці до наукової відкритості.

Значення оприлюднення архівних листів сьогодні

Виявлені у XXI столітті архівні матеріали дозволяють нам глибше зрозуміти напружену атмосферу та дилеми, з якими зіштовхувалися редактори та вчені у перші повоєнні роки. Вони засвідчують, що процес наукових публікацій може ставати полем стратегічних рішень, що виходять далеко за межі суто наукової сфери. Ця історія – нагадування про те, як політичний контекствпливає на шлях знань від лабораторій до наукових журналів, а звідти – до усього світу.

Джерела:

1. Henry DeWolf Smyth, Atomic Energy for Military Purposes, Princeton University Press, 1945 (Smyth Report).

2. Physical Review Archives, APS (збережені листи та публікації за 1946 рік).

3. NobelPrize.org – інформація про лауреатів Нобелівської премії з хімії 1951 року (Гленн Сіборг та Едвін Макміллан).

4. National Institute of Standards and Technology (NIST) – архівні дані про Едварда Кондона.

5. American Institute of Physics (AIP) – біографічні довідки про Річарда Толмана та Джона Т. Тейта.