Як було відкрито Плутон: історія відкриття дев’ятої планети

Відкриття Плутона, небесного тіла, яке тривалий час вважалося дев’ятою планетою Сонячної системи, стало знаковою подією в історії астрономії. Це відкриття не лише завершило довготривалі пошуки загадкової «планети Х», а й стимулювало дослідження далеких куточків Сонячної системи. Історія відкриття Плутона — це історія наполегливості, наукових суперечок і навіть зміни уявлення людства про те, що таке планета.

Плутон. Автор: NASA/Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory/Southwest Research Institute/Alex Parker

Хто і коли відкрив Плутон

Наприкінці XIX століття в астрономії з’явилась серйозна наукова проблема: спостереження за орбітою планети Нептун, відкритої у 1846 році, показували певні аномалії її руху. Науковці вважали, що ці відхилення зумовлені гравітаційним впливом ще однієї невідомої планети, яка отримала умовну назву «планета Х» [1].

Активні пошуки цієї планети почались завдяки Персівалю Ловеллу (1855–1916), відомому американському астроному та популяризатору науки. У 1894 році він заснував власну обсерваторію у Флегстаффі (штат Аризона, США), яка отримала назву Обсерваторія Ловелла. Саме тут астроном почав систематичні спостереження з метою знайти загадкову планету [2].

Персіваль Ловелл (1855–1916). Зображення: James E. Purdy / Adam Cuerden ., Суспільне надбання (Public Domain), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=5093506

Персіваль Ловелл присвятив понад десять років пошукам планети Х, але так і не зміг досягнути успіху до самої своєї смерті у 1916 році. Проте він залишив після себе чіткі розрахунки та спостереження, на основі яких наступні покоління продовжили пошуки.

Відкриття Клайда Томбо

Після смерті Ловелла пошуки планети Х тимчасово призупинились, але вже наприкінці 1920-х років керівництво обсерваторії вирішило продовжити дослідження. Для цього у 1929 році запросили молодого, але надзвичайно талановитого астронома-аматора Клайда Томбо (1906–1997).

Клайд Томбо (1906–1997). Зображення:, Суспільне надбання (Public Domain), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=42162321

Томбо, на той момент 23-річний астроном, мав унікальний талант до спостережень. Він працював із телескопом, що робив серії фотографічних знімків однієї ділянки неба з інтервалом у кілька днів. Потім він вручну порівнював ці фотопластинки, використовуючи спеціальний прилад — блінк-компаратор, який швидко перемикав зображення. Завдяки цьому астроном міг помітити навіть найменші зміни у положенні небесних тіл [3].

Саме так, 18 лютого 1930 року, Клайд Томбо помітив рухому точку на фотопластинках, отриманих ще наприкінці січня того ж року. Детальне вивчення знімків підтвердило, що це нове небесне тіло, яке здійснює рух на фоні нерухомих зірок. Про відкриття офіційно оголосили 13 березня 1930 року, що спричинило справжню сенсацію у світі науки [4].

Чому Плутон отримав таку назву

Наступним етапом стало присвоєння імені новій планеті. Це була справа нелегка, адже запропонованих варіантів було безліч. Врешті-решт, перемогла пропозиція одинадцятирічної британської школярки Венетії Берні (1918–2009), яка запропонувала назвати планету Плутон — за іменем давньоримського бога підземного світу [5].

Венетія Берні (1918–2009). Зображення: https://science.nasa.gov/people/venetia-burney-phair/

Ця назва дуже швидко набула популярності через кілька причин. По-перше, вона ідеально відповідала сутності планети, що знаходилась дуже далеко від Сонця і перебувала в холодних та темних регіонах Сонячної системи. По-друге, перші дві літери «PL» збігалися з ініціалами Персіваля Ловелла — вшанування людини, яка десятиліттями прагнула відкрити цю планету.

Чому Плутон перестав бути планетою

Уже незабаром після відкриття Плутона науковці почали розуміти, що його характеристики дещо незвичні для типових планет. Розміри Плутона виявились набагато меншими, ніж передбачали спочатку. Його діаметр становить лише близько 2377 км, що менше, ніж у Місяця Землі. Крім того, Плутон має досить витягнуту та нахилену орбіту, яка періодично перетинається з орбітою Нептуна [6].

Орбіта Плутона. Зображенняо: Зображення: Image: TheKuiperBelt_Orbits_Pluto_Polar.svg, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=4846201

З відкриттям інших, схожих за розмірами і властивостями об’єктів у так званому поясі Койпера, астрономи почали сумніватись у доцільності називати Плутон повноцінною планетою. Особливо це питання загострилось на початку 2000-х років після відкриття таких об’єктів, як Ерида, Седна, Макемаке, які були майже однакові за розмірами з Плутоном [7].

Врешті-решт, після тривалих дискусій, у серпні 2006 року на конференції Міжнародного астрономічного союзу (МАС) Плутон офіційно позбавили статусу планети й перевели до категорії карликових планет. Головною причиною стало те, що Плутон не зміг «очистити» свою орбіту від інших об’єктів, як цього вимагали нові правила МАС [8]

Значення відкриття Плутона

Незважаючи на втрату статусу планети, Плутон залишається об’єктом величезного інтересу науковців. Найважливіші дані про цю карликову планету були отримані під час місії автоматичного зонда New Horizons, запущеного NASA. У липні 2015 року зонд пролетів повз Плутон, передавши на Землю неймовірні знімки поверхні цієї карликової планети, що дозволило вперше детально побачити гори з водяного льоду, замерзлі рівнини з азоту й складну багатошарову атмосферу Плутона [9].

Модель зонда New Horizons. Зображення: National Aeronautics and Space Administration (NASA),

Завдяки цьому Плутон знову опинився в центрі уваги світової наукової спільноти, доводячи, що попри будь-які класифікації він залишається важливим і цікавим об’єктом Сонячної системи.

Джерела:

1. Lowell Observatory History – The Search for Planet X [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.astronomy.com/science/percival-lowells-three-early-searches-for-planet-x/?utm_source

2. Percival Lowell – Biography [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://lowell.edu/discover/telescopes-exhibits/pluto-discovery-telescope/?utm_source

3. Clyde W. Tombaugh – American astronomer [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.britannica.com/biography/Clyde-W-Tombaugh

4. Pluto In-Depth – NASA Solar System Exploration [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://solarsystem.nasa.gov/planets/dwarf-planets/pluto/in-depth/

5. Venetia Burney Phair: The girl who named Pluto [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://science.nasa.gov/people/venetia-burney-phair/

6. Pluto Facts – NASA Solar System Exploration [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://solarsystem.nasa.gov/pluto-by-the-numbers/?utm_source

7. Pluto and Dwarf Planets – International Astronomical Union [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.iau.org/public/themes/pluto/

8. Definition of a Planet – International Astronomical Union [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.iau.org/public/themes/pluto/

9. New Horizons Mission – NASA [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.planetary.org/space-missions/new-horizons?utm_source