Екваторіальна система координат

Астрономія - це наука, що вивчає величезну кількість небесних тіл та явищ, розкиданих по всьому зоряному небу. Щоб орієнтуватися в цій безкрайній величі, астрономи використовують різні системи координат. Одна з найважливіших - екваторіальна система координат, яка є аналогом географічної системи координат, але застосовується до небесної сфери.

Небесний екватор - є проекцією земного екватора на небесну сферу. 

Кола схилень - це кола, що проходять через небесні полюси та точку на небесній сфері, позначену як M. Ці кола перетинаються з небесним екватором у певних точках, що дозволяє нам визначити дві основні координати:

Пряме сходження (α) - це координата подібна до довготи на Землі, але вона вимірюється не в градусах, а в годинах, хвилинах і секундах часу. Вона відлічується від точки весняного рівнодення і йде у напрямку, протилежному рухові годинникової стрілки, якщо дивитися зверху на Північний полюс.

Схилення (δ) - це координата, що вказує наскільки об'єкт знаходиться на північ або південь від небесного екватора, подібно до широти на Землі, і вимірюється в градусах.

За допомогою цих координат можна точно вказати положення будь-якого об'єкта на небесній сфері, і вони не змінюються з часом, на відміну від альт-азимутальної системи координат, що залежить від часу та географічного положення спостерігача.

Карти зоряного неба, які використовують екваторіальні координати, є інструментом незамінним для астрономів по всьому світу. Ці карти можуть мати форму прямокутника, на яких екваторіальні координати зазначені і можуть бути використані в будь-якій точці нашої планети для ідентифікації зірок, сузір'їв та інших небесних об'єктів.