Гра на одній струні: гармонії сфер

Уявлення про гармонійний космос було ключовою частиною класичної культури, особливо актуальне в епоху Відродження. Цікаво, що такі мислителі як піфагорійці, Арістотель та Платон, були зачаровані ідеєю гармонії сфер – концепцією, за якою планети, рухаючись, створюють музику, нечутну людському вуху.

Йоганн Кеплер, видатний німецький науковець XVII століття, пішов ще далі. Захоплений геліоцентричною теорією і давньогрецькою філософією, він об'єднав астрономічні спостереження з музичною гармонією. У своєму фундаментальному творі "Гармонія світу" (1619) Кеплер запропонував, що кожна планета створює унікальний звук залежно від своєї кутової швидкості, особливо в моменти найближчого і найвіддаленішого зближення з Сонцем.

Він дослідив, як ці "космічні ноти" взаємодіють, створюючи музичні акорди і мелодії, що символізують взаємозв'язок небесних тіл. Кеплер вірив, що ця космічна музика, можливо, була гармонійною лише одного разу – у момент Створення.