Відкриття космічного мікрохвильового фонового випромінювання

Вступ

У 1978 році Арно Пензіас та Роберт Вудро Вільсон отримали Нобелівську премію з фізики за своє визначне відкриття космічного мікрохвильового фонового випромінювання (CMB). Це відкриття підтвердило теорію Великого вибуху, яка описує початок і розвиток нашого Всесвіту.

Відкриття

У 1965 році Пензіас та Вільсон працювали в Bell Telephone Laboratories над дослідженням радіошуму за допомогою великої рупорної антени. Вони виявили стабільний фоновий сигнал, який не можна було пояснити ні перешкодами, ні шумом приладу. Однак, під час роботи з антеною, вони натрапили на несподівану перешкоду - пташиний послід всередині антени. Підозрюючи, що це може бути джерелом шуму, вони ретельно очистили антену, але шум не зник.

Після цього Пензіас та Вільсон продовжили свої дослідження та консультації з іншими науковцями, зокрема з Робертом Дікке з Принстонського університету. Зрештою, вони зрозуміли, що їхній загадковий сигнал є залишковим випромінюванням від ранніх стадій Всесвіту, яке відоме сьогодні як космічне мікрохвильове фонове випромінювання.

Значення відкриття

Космічне мікрохвильове фонове випромінювання стало одним з найважливіших доказів теорії Великого вибуху, підтверджуючи, що Всесвіт почав своє існування приблизно 13.8 мільярдів років тому в надзвичайно гарячому і густому стані. Цей фоновий сигнал є рівномірним і однорідним, що свідчить про початкову стадію розвитку Всесвіту і його подальше розширення.

Визнання

За це видатне відкриття Арно Пензіас і Роберт Вудро Вільсон були нагороджені Нобелівською премією з фізики в 1978 році. Їхнє відкриття мало значний вплив на космологію та наше розуміння походження і розвитку Всесвіту.

Пам'ять про відкриття

У 1987 році Швеція випустила поштову марку на честь Арно Пензіаса і Роберта Вудро Вільсона та їхнього відкриття. На марці зображено космічне мікрохвильове фонове випромінювання з позначкою "3K", що відповідає температурі цього випромінювання в космосі.